Чи настав мій час? - Для неї

Кожна жінка ставить це запитання собі, а часто й іншим, зокрема мені. Відповідь зазвичай набагато складніша, ніж здається.

Біологи визначають статеву зрілість як момент, коли організм здатен до розмноження. Це підходить для трави, черв’яків чи птахів і, можливо, навіть для більшості ссавців. Але для жінки такий опис недостатній. З нього ніби випливає, що щойно почалися менструації, ми готові. У деяких культурах так і вважають. Але в тих культурах, де материнство починається приблизно в чотирнадцять років, дівчата наражаються на значно вищий ризик серйозних ускладнень і навіть смерті під час вагітності та пологів. Уже саме це мало б нам про щось сказати. Розгляньмо зміни, потрібні для того, щоб жінка стала статевозрілою, з трьох боків: фізіологічного, психологічного й соціального.

Фізіологія

Перші ознаки дозрівання зазвичай такі: набухає ареола - ширша частина соска - і починають рости груди. Через кілька місяців починаються менструації, а потім настає повноцінне статеве дозрівання. Зміни в тілі набагато масштабніші й тривають набагато довше, ніж думає більшість.

На початку статевого дозрівання піхва - досить жорсткий, нееластичний орган. Її стінка завтовшки лише кілька шарів клітин, і вона погано розтягується. Вона також ще не виробляє природного змащення, яке завжди є у зрілої жінки й кількість якого різко зростає під час сексуального збудження. Років через п’ять (щонайменше) це вже дивовижно еластичний орган - товстостінний, міцний і здатний витримати народження дитини. Стегна спочатку вузькі, а таз ще не сплощився й не розширився, як це характерно для жіночого тіла. Клітор прикритий капюшоном, але його кінчик можна побачити й намацати там, де вгорі сходяться внутрішні статеві губи.

Гормональні зміни в нашому організмі спричиняють розвиток первинних і вторинних статевих ознак і формують повністю розвинене жіноче тіло. Перебудова гормонального балансу з дитячого на дорослий триває кілька років. Супутні фізичні ознаки теж продовжують змінюватися. Визначити, коли ця гормональна перебудова завершилася, складно, і на пізніх етапах це, можливо, не таке вже й важливо. Як правило, коли місячні стали досить регулярними й завдають не більше ніж дискомфорту, гормони дійшли рівноваги. Проте ріст іще може тривати. У мене груди збільшилися на цілий розмір чашки вже після 20-річчя. В інших жінок буває так само - з грудьми та з іншими частинами тіла.

Ростові в підлітковому віці потрібні поживні речовини - дуже багато поживних речовин. Навіть якщо ти вже не ростеш у звичному розумінні, окремі органи продовжують розвиватися (груди, матка, піхва, волосся); змінюється будова кісток, формуються суглоби, і тіло набуває виразно жіночих рис.

Ризики сексу в цей період дуже високі. Якщо менструації нерегулярні, то й овуляція теж. Якщо жінка вирішує почати статеве життя в ранньому підлітковому віці, контрацепцією треба користуватися особливо ретельно, бо передбачити небезпечні дні практично неможливо. В одних жінок овуляція буває не щомісяця; в інших - кілька разів на місяць; у деяких овуляція починається в одному яєчнику, а в іншому ні. Завжди виходь із того, що вагітність можлива.

Якщо вагітність настане раніше, ніж завершиться твій власний розвиток, почнеться конкуренція за поживні речовини. Ті самі речовини, що потрібні тобі для здорових кісток і суглобів, потрібні й дитині, щоб нормально розвиватися й народитися здоровою. Це одна з причин, чому в матерів-підлітків часто народжуються діти з недостатньою вагою або передчасно. У цій конкуренції програють обоє. Ні мати, ні дитина не розвиваються природно. Підліткова вагітність потребує спеціалізованішого нагляду, ніж вагітність дорослої жінки, і завжди має супроводжуватися ретельно продуманим харчуванням. Вагітні підлітки найбільше потребують раннього медичного нагляду і найрідше по нього звертаються.

У міру розвитку первинних статевих органів піхва доволі скоро стає здатною прийняти пеніс. Яким би шокувальним не був твій перший дотик до пеніса, насправді він доволі малий порівняно з голівкою дитини. Піхва може бути готова до сексу, але не готова до головного наслідку - пологів. Пологи можуть закінчитися вимушеним кесаревим розтином, великою епізіотомією або незворотним пошкодженням твоїх статевих органів.

Під час вагітності в організмі відбувається ще одна велика перебудова гормонального фону. Оскільки гормони так і не стабілізувалися від початку статевого дозрівання, до інших частин тіла надходять суперечливі сигнали. Груди отримали сигнал рости, але ще до того, як вони встигли вирости, їм надходить сигнал припинити ріст і почати виробляти молоко. Сигнали до зміни будови кісток не можуть бути повністю реалізовані, коли їх змінює завдання виростити у твоїй матці інше тіло. Разом із відтоком поживних речовин це може спричинити в матері проблеми на все життя. Суглоби в підлітковому віці ще формуються, а тепер їм доводиться нести зміщене навантаження, до якого вони не готові. Можливі фізичні проблеми пов’язані не із самим статевим життям, а з його природним, закладеним самою природою наслідком - вагітністю.

Психологія

Психологічним наслідкам раннього початку статевого життя приділяють найменше уваги, хоча вони можуть бути найруйнівнішими. Будь-яка жінка, що живе статевим життям, може завагітніти щоразу, коли приймає в себе пеніс. Найімовірніше, кожна жінка, яка це читає, перевіряє свої трусики щоразу, коли ходить до туалету. Що з нас витікає і що це може означати? Кожна з приблизно 400 менструацій, які бувають у кожної з нас, - це привід для занепокоєння. Якщо ми намагаємося завагітніти, ми боїмося побачити маленькі червоні плямки; якщо сподіваємося, що вагітності немає, ми зустрічаємо їх із великою радістю. Хоч як ми скаржимося, а часом і справді страждаємо під час місячних, щомісяця це дуже бажана подія. Якщо їх немає, звістка набагато гірша.

Я впевнена, що кожна жінка, у якої колись уперше був вагінальний секс, першим ділом наступного ранку думає: "А раптом я вагітна!" Так було й зі мною (хоча я вважала себе цілком підготовленою), і так було з кожною жінкою, яку я про це питала. (Секретарка клініки щойно принесла стос паперів, і я спитала її, про що вона подумала першим ділом наступного дня після втрати цноти. Та сама відповідь!) І це запитання повторюється щодня, доки не прийдуть наступні місячні. У 26 років це звичайна частина життя жінки, і ми, найімовірніше, вже продумали можливі дії та наслідки. У 16 років це жахливий тягар. Він стає важчим із кожним днем, доки ми не побачимо плямки, а якщо вони запізнюються на два дні, тягар стає ще важчим.

Одна молода жінка з нашого сайту, яка ще звикає до цього боку жіночого життя, щомісяця пише мені листа приблизно такого змісту: "Здається, вони мали початися вчора!!!; я хвилююся." Це величезний тягар для дівчини-підлітка, яка ще тільки вчиться розуміти своє місце у світі й давати раду безлічі інших сторін жіночого життя. Для декого кожен місяць - болісне очікування. На це йдуть увага й енергія, які можна було б із більшою користю витратити на підготовку до життя. Справжня іронія в тому, що багато молодих жінок займаються сексом заради задоволення когось іншого, самі ще не дізнавшись, що таке оргазм.

У моєму випадку ми з подругою обидві вирішили, що "час настав", і почали готуватися до того, щоб звабити своїх хлопців "до кінця." Нам було п’ятнадцять, і нам набридло, що нам постійно кажуть берегти цноту. Кілька місяців ми жили як на голках, і єдиним задоволенням для нас була мастурбація вдома, тож зрештою ми вирішили, що воно того не варте. І моя старша сестра, і тітка (обидві допомагали нам із підготовкою, купуючи вагінальний гель, презервативи тощо) попереджали нас саме про ці наслідки. Перший місяць, коли я не хвилювалася постійно, чи прийдуть місячні, був як друге народження. Ще ми з’ясували, що можемо допомагати одна одній, але це окрема розмова.

Через кілька років я по-справжньому почала статеве життя і відтоді вважаю його цілком приємним. Тиску з боку однолітків у нас майже не було - хіба що одна від одної. Можливо, ми поводилися так, ніби хтось узяв нас на слабо. Звісно, наші хлопці були тільки за, але особливо ні на чому не наполягали, крім того, щоб помацати нас і щоб ми час від часу їх мастурбували. Закрите, релігійне середовище Гебридських островів не допускало особливого відкритого тиску, але згодом я зі здивуванням дізналася, скільки інших жінок (можливо, на рік чи десь так пізніше) пережили те саме.

У космополітичнішому середовищі до сексу підштовхують не лише хлопці (їм, зрештою, з їхнього юнацького мачистського погляду, є що виграти), а й сексуально активні дівчата часто підбивають ровесниць теж цим зайнятися. Сперечатися про це часто ніяково. Так можна видати власну необізнаність чи недосвідченість. Хлопцям варто відповісти щось на кшталт: “А ти готовий стати татом?” З дівчатами часто більше можливостей обговорити справжні проблеми.

Якщо вони справді подруги, вони будуть готові до такої розмови. Якщо ні, то чому ти слухаєш їхні поради? Найкраща відповідь іншій жінці твого віку - запитати, що вона насправді отримує від сексу. Для переважної більшості дівчат років п’ятнадцяти-шістнадцяти чесна відповідь - просто постійний страх. Страх вагітності; страх хвороби; страх, що дізнається родина; страх розриву; страх пліток; страх власної неспроможності. Їхні відповіді: ми щоразу користуємося презервативом; ніхто не пліткуватиме; він мене кохає; я його кохаю; йому й на думку не спаде робити це з іншою; я вчуся бути жінкою; раз я це роблю, отже, я доросла. З кожних 100 жінок у твоїй школі, які покладаються на презервативи, близько 13 завагітніють протягом наступного року, бо презервативами часто користуються неправильно; за правильного використання щоразу завагітніли б лише близько 2. Серед сексуально активних підлітків одна людина з десяти має одну або кілька ІПСШ. Менше ніж п’ять відсотків таких підліткових стосунків зрештою приведуть до шлюбу й партнерства на все життя. Кожна твоя однокласниця, що живе статевим життям, сиділа в туалетній кабінці й плакала, дивлячись на свої чисті трусики. А хлопці? Багато хто просто кілька разів отримує розрядку за побачення і не може дочекатися, щоб похвалитися своїм рахунком. Я не ненавиджу чоловіків; я їх люблю. У цій підлітковій субкультурі все просто так влаштовано.

Можливо, тіло вже прагне сексуальної розрядки, але це ще не означає готовності до повноцінного вагінального сексу.

Суспільство

Вагітність заміжньої 26-річної - очікувана подія; незаміжньої 26-річної - ну, так склалося; 19-річної - легковажність і розбещеність; 16-річної - катастрофа. Усе це не обов’язково справедливо, але так це сприймає суспільство. З цього складається ставлення до тебе людей довкола і те, як вони з тобою поводяться.

З іншого боку, те, що незаміжня жінка віком від двадцяти до тридцяти живе статевим життям, нікого не дивує. На щастя, сьогодні це вважається цілком прийнятним і її особистою справою; вона знає, що робить, і сама відповідає за свої вчинки. На те, що 19-річна живе статевим життям, зазвичай заплющують очі. Поки вона не завагітніє, родина може не помічати ознак і реальності й сподіватися, що вона знає, що робить. Те, що статевим життям живе 16-річна, і далі викликає тривогу. І всі наслідки ляжуть на всю родину, а не лише на саму дівчину.

Чи можуть люди здогадатися? Ну, ні: без дівочої пліви в тебе точнісінько такий самий вигляд, як і з нею - навіть на гінекологічному кріслі. Але так, є виразні ознаки, які можуть серйозно стривожити твоїх друзів, родину, школу і навіть незнайомих людей. Хлопці, з якими ти зустрічаєшся, дещо про тебе повідомляють; дівчата, з якими ти проводиш час, теж; і місця, де тебе бачать. Я живу в дуже маленькому містечку, де майже всіх знає більшість мешканців. У великому місті це відповідало б району, і обізнаність про родини, людей і місця приблизно така сама. Якщо я бачу пару, що йде стежкою опівночі, я роблю певні висновки. Я знаю, що відбувається в туристичній хатині на іншому кінці цієї стежки. Якщо це пара 18-річних, мені це може здатися навіть трохи кумедним; якщо пара 16-річних - мене це може дещо занепокоїти. Якби одним із них була 14-річна дитина моєї коханої людини, я б, найімовірніше, шаленіла. Подібних висновків доходять часто.

Я пам’ятаю одну дуже популярну дівчину на острові, де я виросла, яка завагітніла. Це була дуже згуртована громада. Їй і її хлопцеві було по 17. Підозрюю, що кожна мати на острові заборонила своїм дітям (і мені теж) будь-коли зустрічатися з кимось із її молодших братів і сестер. Шалені припущення й висновки, але все одно цілком реальні. Тінь падає на всю родину. П’ятдесят років тому її відіслали б кудись подалі, дитину віддали б на усиновлення, і на людях усі вдавали б, що нічого не було. А за запнутими шторами кожна родина обговорювала б цю історію, хитаючи головою. Бувало, що родини переїжджали, щоб уникнути тавра вагітної доньки; інші ставали вигнанцями, яких терплять.

Усередині родини зберегти "таємницю" свого статевого життя неможливо. Кожна жінка, яка стала матір’ю, не раз мала справу зі спермою і відразу її впізнає - за запахом, за виглядом, за тим, як від неї твердне тканина. Щоденні прокладки у відрі для сміття в незвичний час помічають; сперміциди мають характерний запах. Мама може вдавати, що нічого не помічає; може рвати й метати; але вона знатиме.

Фінансовий тягар дитини для 26-річної - її власний і, найімовірніше, тільки її; для 16-річної це витрати для батьків. Ризик стосується не лише тебе (хоча твої інтереси мають бути на першому місці), а й усієї родини - батьків, братів і сестер. Життя нашої уявної 26-річної різко зміниться (заміжня вона чи ні), але впоратися з ним цілком можна. Матері-одиначки - не рідкість, і для них існують системи підтримки - дитячі садки, медичне страхування, няні, друзі, які ставляться з розумінням, і часто родина, яка теж ставиться з розумінням. Нашу уявну 16-річну чекають зовсім інші труднощі. Її соціальне життя, по суті, зникає на кілька років. Здобути освіту їй стане складніше, якщо це взагалі буде можливо. Навантаження на її батьків буде дуже великим.

Гаразд, то що ж я хочу сказати? Відповідь у кожної жінки своя. Половина всіх жінок починає статеве життя між 18 і 20 роками. Приблизно чверть починає раніше, а інша чверть чекає довше. До 25 років незайманих залишається відносно мало, але вони аж ніяк не рідкість. Виходить, що більшість із нас зважила всі варіанти й дійшла висновку, що час настав у самому кінці підліткового віку. Соціологи сказали б, що це "нормально," тобто так чинить більшість. Я достатньо вірю в жінок, щоб вважати, що більшість із них самі вирішили залишатися незайманими до цього віку й самі вирішили почати статеве життя в цьому віці. Невипадково в усьому індустріально розвиненому світі (єдиний виняток - Японія) жінки роблять саме такий вибір. До того ж у цьому віці вони вже обміркували ризики й дії, які можуть знадобитися. Вони роблять це з розплющеними очима. Невипадково дехто чекає довше; вони просто ще не готові зробити цей дуже серйозний крок. А раніше - це мене тривожить. Накопиченого досвіду, власного й чужого, недостатньо, щоб іти на прорахований ризик.